Всі історії конкурсу на кращу історію про настільній теніс.

Михальченко Еріка Сергіївна. «Як я почала займатись настільним тенісом».
Привіт,я Еріка мені 10 років. Зараз розповім Вам як я познайомилась з настільним тенісом 🏓.
Мій прихід на настільний теніс трапився завдяки моєї тітці!Вона грала в настільний теніс і мені дуже було цікаво,що це за гра! Моя тітка взяла до залу і намагалась показити як грати в настільний теніс! Звісно в мене нічого не виходило,але було дуже цікаво і хотілось навчитись грати як вона. Тоді я попросила її записати мене на заняття з настільного тенісу) І так я почала займатись в спортивній школі КДЮСШ 1 Сєвєродонецьк і вже приймала участь в змаганнях в місті Сєвєродонецьк таких як: Золота,срібна, бронзова, рубінові ракета Сєвєродонецька. Крім того брала участь в змаганнях в місті Запоріжжя на Чемпіонаті України серед кадетів 2006.
Зараз в мене не має великих досягнень ,але я буду докладати максимум зусиль для того щоб бути майстром спорту України міжнародного класу і представляти Україну на Олімпійских іграх! Мрію бути чемпіонкою з настільного теннісу!
Зараз приймаю участь в розіграші для того щоб купити чехол для ракетки.

_

Демченко Маргарита.
Усім привіт! Мене звати Маргаріта, і я також вирішила прийняти участь та розповісти свою не менш цікаву історію) Займаюсь я настільним теннісом близько семи років і насправді дуже люблю цей спорт. Будучи ще 9-ти річною дівчинкою, я захоплювалась старшокласниками зі школи, які показували реально круті результати, вигравали змагання та були вшановані всією школою. Це мене так захопило, що я вирішила, що хочу бути як вони! Прийшовши вперше на тренування, я була дуже розчарована, але завдяки компетентності тренера, який заколов у мені стержень, я не покинула цю справу і займалась усе дужче, щоб перемогти усіх у школі. З часом я почала вигравати і мені потрібно було змінювати клуб, де я зможу далі розвиватися… Я почала ходити на рейтингові змагання в 13 років і щоб не збрехати—це було жахливо😅👌 Кожні змагання закінчувались слізьми, істериками, ненавистю до себе та безнадійністю мого прогресу. Але я не здавалась! На жаль, або на щастя, я настільки сильно хотіла стати кращою, що не зупинялась і змінювала клуби з кожним разом, коли розуміла, що тренера не бачать в мені перспективність… І от я знайшла клуб «Оріон». Мої тренування в старшій групі були не найкращими) Я не могла підставляти, багато разів повертати м’яч на стіл і розуміла, що просто не рівня тим, хто зі мною тренується. Це мене гнітило, але й тут я вирішила, що стану кращою, щоб не бути лузером серед групи. Через якийсь час я побачила, що в мені дійсно щось змінилось, я почала вигравати турніри, припинила плакати, карати себе й ненавидіти всіх і все після кожного програшу. Ви просто не уявляєте мою радість, коли я вперше виграла турнір (велике дякую, що в цей час мене підтримав Роман, який є найчудовішим адміністратором Оріону). Не дивлячись на мій рівень гри, тренер завжди намагався приділяти увагу всім, нікого не робив винятком та намагався підказати так, щоб було дійсно зрозуміло… Таких тренерів дуже мало, за що я й дякую Кирилові Самокішу) Рівно пів року тренувань в Оріоні дали дуже великий прогрес у тенісі, який не міг мені дати ні один з клубів у якому я тренувалась. Тому цю історію я присвячую цьому чудовому клубу, який дійсно зробив мене щасливою і став для мене буквально другим домом! Мені ще є куди рости, тому й надалі буду ставати кращою, щоб показати, які сильні, перспективні й круті діти займаються в Оріоні)

_

Грабінський Володимир Олексійович
Присвячується моєму хобі, що так стрімко ввірвалося в життя та з феноменальною впертістю не бажає покидати його. В світі багато неоднозначності, правда, задумайтеся, в наш інформаційний вік залишилося досить мало речей в яких можна бути впевненим на 100%. Однозначно можу сказати одне, я сиджу на наркотиках, хоча ні, на одному наркотику. Я вже бачу ці коментарі: «Та як ти міг?», «а з виду нормальний хлопець». Поспішаю повідомити Вам, любі читачі, що вони будуть абсолютно зайвими, адже наркотик мій має назву Настільний теніс (пінг-понг, якщо бути точним). Таке порівняння я вибрав не випадково, скоро ви в цьому переконаєтеся.
Отож, як все починається? Вечір перед тренуванням породжує перші симптоми залежності. Трохи пришвидшено калатає серце, потрушуються руки та в очах з’являється «нездоровий блиск». Через деякий час настає той момент, коли тобі вривається терпець і ти починаєш гарячково нишпорити кімнатою в пошуках ракетки. Надибавши її на поличці, злегка притрушену пилюкою, починаєш відчувати як твої внутрішні демони витанцьовують гопака. Під цей веселий акомпанемент ракетка прямує до сумки. Така ж доля чекає і на кросівки, шорти та футболку. Тепер промотуємо швиденько трохи часу і настає момент коли ви потрапляєте у зал. Переодягнувшись, поважною ходою, ти прямуєш до столу. Привітавшись з такими ж залежними, відточеним рухом дістаєш ракетку і переповнений бойового духу, стаєш до гри. Перша подача і м’ячик фііііііть, зрадливо полетів за стіл. Ага, здається, що хтось давно не тренувався. Пославши навздогін цьому шматочку пластику фразеологізми та мовні звороти яким позаздрить загартований часом чоботар, ви знову стаєте в стійку. Після, десь так п’ятої подачі, організм включається в гру і керуючись давно набутими рефлексами починає демонструвати чудеса техніки. Минає дві години і тренер починає потихеньку тебе виганяти з залу, на сьогодні вистачить, бо передозування має негативні наслідки у вигляді крепатури на наступний день.
Тепер вам залишається лише достатньо довгенький шлях додому де, скоріш за все, вас чекає смакота турботливо приготована матусею.
Через деякий час, симптоми повертаються і все починається знову…

_

Даниил. «Моя история настольного тенниса».
Моя история настольного тенниса началась с школьного коридора.Тогда мне было около 11 лет , я многим увлекался.На всю нашу школу был лишь один стол , и этого было очень мало.Старшаки приходили ещё до уроков и начинали играть , возможностей сыграть с ними было мало.Так же на каждом перерыве выстраивалась очередь с 5-10 людей , чтобы сыграть лишь с одним мальчиком , который обыгрывал всех.Я решил попробовать , это,конечно же не увенчалось успехом.Меня в тот момент переполняли эмоции так как я довольно эмоциональный , БЫЛ.
Я попросил у мамы сводить меня в клуб настольного тенниса.Мама пришла к тренеру со словами : «Посмотрите , пожалуйста , сможет ли он чего-то достичь ?» . Спустя 15 минут тренер сказал что у меня есть предрасположенность к этому спорту.Я был безумно рад , мама так же.Со временем я начинал все лучше играть , и наступил судный день.День когда я выиграл этого старшеклассника , все были буквально в шоке , ведь равных ему в школе не было. Мне наступило 14.Я перешёл в новый клуб , профессиональный.В неделю у меня было 4 тренировки , на первое моё пришествие в клуб довольно заинтересованно отреагировали дети которые там занимаются , ведь у меня рост высокий.На тот момент я почти никого не мог обыграть .А спустя полгода усердных тренировок я играю на равных с лучшими товарищами моей группы.Каждое слово тренера я запоминал и усердно старался , и это дал определённый результат.Сейчас я езжу на разные турниры , школьный учитель настольного тенниса берёт меня абсолютно на все турниры , и я побеждаю , принося славу моей школе, моему клубу , и моему тренеру.

_

Волков Сергей Сергеевич. Теннис начался с Турции.
Первый раз я увидел теннисный стол на отдыхе в Турции. Папа показал мне как играть и меня это очень сильно заинтересовало. Мои начальные навыки в теннисе были абсолютно безнадёжны: как пример, когда папа показывал, что при топспине рука должна проходить как-бы снизу вверх, я просто не мог это повторить — моя рука «накрывала» мяч сверху вниз. Я не помню сколько десятков раз я пытался ударить ракеткой по мячу снизу вверх, но всегда получалось одно и тоже — движение было такое как-будто я бросал камень.
Меня это страшно бесило, а папа меня успокаивал и говорил, что просто нужна практика. По приезду в Киев мы нашли теннисный клуб Орион, я приступил к тренировкам и мой фанатизм стал приносить свои плоды — техника начала появляться и улучшаться. За довольно короткий промежуток времени я из младшей перебрался в старшую группу — «элита», как у нас её называют. 🙂

_

Осовик Ігор
Моя тенісна історія почалась в маленькому селі де тенісом і не пахло ))
Починалося все з того, що зимою це був єдиний вид спорту в який всі грали, так як в школі не було спортзалу та будь яких інших тренажерів та іншого. І звичайно ж що вся школа стояла на перервах біля самотнього дерев»яного стола і черга там була ойойой. Так як хотілося по грати як можно більше, потрібно було вибудовувати стратегію ще до того як ти прийшов в школу. Підготовка до цих тенісних перерв починалась з моменту як ти лягаєш спати. Зараз я розповім свій шлях, що прийшлося робити щоб стати непереможним чемпіоном школи))
Перше що в тебе повинно бути це якісний інвентар, без нього нікуди… Це були часи коли слово «Butterfly» нічого тобі не говорило, а інтернету не було як такого, він тільки став з»являтися, коли ми підключали телефон до комп»ютера і тримали його під стелею, щоб був звязок.
Тому ми абгрейдили старі ракетки, які були часів СССР. Рівних ізоляційній стрічці в цьому не було, нею ми обмотували ручки, та торець ракетки, після чого починався процес тренування.
Зараз я опишу те що я робив в ті часи, можливо комусь це допоможе зараз і він підтренується та обіграє свого друга чи конкурента))
Починати потрібно із звичайного набивання тенісного м»яча, всіма частинами якими можно ( справа, зліва, на торці, на ручці). Наступний крок це набивання мяча об стіну, я міг бити так по 1000 — 1500 разів, при цьому мяч ніразу не падав на землю.
Наступний кроком було вивчення топспіну справа. Я з Божою допомогою скачав ключові відео, по яким я повністю пізнав ази настільного тенісу сам без єдиного тренера. Посилання на відео я прикріплю і вам.
Я домовився з охоронцем школи, що буду приходити в школу пізно ввечері і тренуватися сам. Робив я це наступним чином : з протилежної сторони стола я підставляв ще одну половину іншого стола, який тоді з»явився в школі. І виходило щось типу сучасної Return Board для настільного тенісу. Купив собі 10 мячів жовтого кольору і стояв годинами бив та повторював всі ці тенісні елементи. Так я доріс до рівня 2-3 розряду.

_

Степаненко Олександр
Моя кар’єра в настільному тенісі почалася у маленькому, шахтарському містечку Тернівка що у Дніпропетровській області. Тоді мене тато повів у тенісний зал де я майже нічого не міг зробити. Та згодом мій тато віддав мене на гурток по настільному тенісу, де я вже почав краще грати та через рік мене перевели до старшої групи. Але через рік так сталося, що мені потрібно було переїхати до міста Вишгород що у Київській області і я там тренувався у Володимира Сидорчука. Я про тренувався у нього рік і мені запропонували тренуватися у клубі Ракетка. Там я вже і почав свою професійну кар‘єру. Я почав гарно тренуватися та грати турніри що проходять кожну неділю у клубі Ракетка. Згодом я дізнався про клуб Оріон, і почав грати там турніри кожну суботу і мені дуже подобається і я дуже вдячний адміністраторам Роману та Денису, за проведення таких чудових змагань. На цьому моя історія закінчується. Я бажаю усім успіхів у настільному тенісі!!!